Сторінка батьків
« СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ»
Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.
Побутові погрози
«Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів», «Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю».
Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо Вас, сприймає все набагато складніше. Такі прогнози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.
Авторитарні накази.
«Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися», «Я тобі забороняю товаришувати з…», «Я – мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що – ні».
Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: «Ось виросту, побачимо, хто сильніший»,_ думає вона.
Критика «глухого кута»
«Ти абсолютно не привчений працювати», «Ти такий лінивий, як і твій батько», «Учу тебе вчу, а все марно»,
Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли Ії обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.
Образливі прізвиська
«Ти поводишся, як упертий віслюк», «Таке може сказати лише повний дурень»,»І в кого ти такий йолоп уродився?»
Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у ії свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.
Невмотивований допит
«Ну то скільки часу у тебе на це пішло?», «І чого це ти запізнився?», «І чим тут так довго займаєшся?»,
Іноді батьки приділяють надто багато уваги з’ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з’явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.
Безапеляційні твердження
«Ти так робиш мені на зло, я знаю», «Ти просто жадібний, я вже зрозуміла», «Можеш не виправдуватися, я знаю наперед, що ти скажеш».
Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров’я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стінку. Яка згодом ставитиме дедалі вищою.
Несвоєчасні поради
«якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему»,»Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок», «Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати».
Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб Ії просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим - ні горем, ні радістю.
